Норма білірубіну у новонароджених та дітей до 1 року

Білірубін – що це? Страшне слово чи важка хвороба? Чому матусі б’ють на сполох, не розібравшись що це таке і з чим його «їсти»? Що таке білірубін у новонароджених – що є нормою, а що відхиленням? Відповіді на всі запитання про підвищений білірубін та жовтуху у немовлят – читайте у статті!

Білірубін у новонароджених – що це?

Отже, білірубін – це жовчний пігмент жовто-зеленкуватого кольору, що міститься у крові кожної людини і утворюється внаслідок розпаду гемоглобіну. Але не поспішайте хвилюватися, адже підвищений білірубін у перші дні життя – це звична справа. В крові новонародженого відбувається значне руйнування плідного гемоглобіну та збільшення норми білірубіну, з подальшим його виведенням з організму. Цей процес також називають фізіологічною жовтяницею, тобто вона не є патологією. Так само як і зригування у немовлят – це звичайні фізіологічні процеси. 

Жовтушка у новонароджених: норма білірубіну у немовлят

Щоб зрозуміти, чи відбуваються певні зрушення, потрібно знати норму білірубіну. Вона визначається відповідно до віку дитини. Велике значення має навіть день життя, та чи доношеною народилась дитина. Відомо, що норма білірубіну у недоношених дітей є нижчою, аніж у інших немовлят. В такому разі основною причиною підвищеного білірубіну є недостатня функціональна зрілість печінки, що призводить до зменшення утворення білків.

Також варто звернути увагу, що загальний білірубін складається з двох фракцій: прямий та непрямий білірубін.

Як визначити рівень білірубіну у дитини

При визначенні білірубіну, параметри досліджуються за трьома ознаками: загальний, прямий, непрямий. При нормальному стані не більше 25% прямого від загального параметра білірубіну.

Рівень білірубіну визначається трьома способами:

  • Найточніший рівень білірубіну у новонароджених визначається аналізом крові на голові малюка з вени. Чим більше термін жовтяниці, тим імовірніше за все, що такий аналіз необхідно зробити;
  • Визначення білірубіну за допомогою білітеста (пристрій визначає рівень жовчного пігменту);
  • Правило Крамера. Грунтується на поширенні жовтого забарвлення: спочатку на обличчі, потім по всьому тілу.

Прямий та непрямий білірубін у новонароджених

Прямий білірубін, або ще його називають зв’язаний, не є токсичним, навпаки – є безпечним для організму дитини. Він виділяється з жовчю в кишківник, і таким чином забарвлює кал. Також він розчинний у воді, тому виділяється разом з сечею, надаючи їй жовтого кольору.

Непрямий білірубін, або незв’язаний, переноситься за допомогою спеціальних білків, адже він нерозчинний у воді. У великій кількості може слугувати тканинною отрутою для центральної нервової системи.

рямий та непрямий білірубін у новонароджених

Норми білірубіну у новонароджених та дітей до 1 року

Звичайно ж, потрібно розуміти, що норма білірубіну новонароджених індивідуальна, але є деякі середні показники, на які можна орієнтуватись.

  • У перший день значення можуть сягати до 25 мкмоль/л.
  • На другий день вони збільшуються майже вдвічі – до 54 мкмоль/л.
  • На четвертий день норма білірубіну сягає близько 90 мкмоль/л.
  • Вже за тиждень після народження тенденція стихає і білірубін становить 60-70 мкмоль/л.
  • Наприкінці першого місяця життя показники зменшуються, навіть до 11 мкмоль/л.

Норма білірубіну у новонароджених та дітей до 1 року

Такі значення тримаються до року, а після зростають і зрівнюються з показниками у дорослих, тобто – до 20,5 мкмоль/л.

Підвищений білірубін у новонароджених

Критичними показниками вважаються для доношених дітей – 250 мкмоль/л, а для недоношених – 170 мкмоль/л.

Також потрібно приділити увагу не тільки нормі загального білірубіну, а також і його фракціям. В найкращому випадку прямий білірубін складає ¾ від загального, а непрямий – ¼. Саме зміна цих показників може вказувати на патологічні, а не фізіологічні процеси.

Загальний білірубін: норми у немовлят

Якщо у вашого малюка виявили підвищений білірубін, то це не привід для хвилювання, адже це може бути звичайна реакція, закладена природою. В першу чергу, проконсультуйтесь зі своїм лікарем чи дільничним педіатром. Та пам’ятайте – не хвилюйтеся, адже новонароджені дітки мають сильний зв’язок з мамою і все відчувають.

Білірубін при фізіологічній і патологічній жовтяниці

Розглянемо профілактику лікування при двох видах жовтяниці: фізіологічна і патологічна.

Фізіологічна жовтяниця

При слабкій швидкоплинній жовтяниці методи лікування не робляться. У разі фізіологічної, білірубін в сироватці крові спостерігається в допустимій нормі. Вона несете загрозливої ​​небезпеки для здоров’я новонародженого. Але є ймовірність, якщо належним чином не надати для малюка догляд і грамотне харчування, вона може розвинутися в патологічну.

Крім прикладання малюка до грудей, потрібно в міру можливості підключити спеціальну ультрафіолетову лампу над дитиною. Така фототерапія допоможе швидко позбутися від жовтого пігменту і, отже, знизить рівень білірубіну. Під її дією білірубін розпадається на нетоксичні компоненти, які в подальшому легко виводяться організмом.

Патологічна жовтяниця

Патологічна жовтяниця, яка вимагає термінової госпіталізації, зустрічається у:

Випадках несумісності крові матері і плоду;

При різних ускладненнях в період вагітності;

Випадку конфлікту резус-фактора дитини і матері;

У недоношених дітей.

При сильно підвищеному коефіцієнті білірубіну в крові може розвинутися білірубінова енцефалопатія. 

Білірубінова енцефалопатія може розвиватися з сильно вираженою концентрацією білірубіну в сироватці крові. У перші дні прояви жовтяничного забарвлення необхідно прикладати новонародженого до грудей.

Основні дії при підвищеному білірубіні

З усього вищесказаного слід зробити кілька висновків:

  • Ні в якому разі не займатися самолікуванням;
  • Якщо рівень білірубіну 290 і вище дитина потребує термінової медичної допомоги;
  • Якщо спостерігаєте жовтий окрас шкіри протягом 3 тижнів, при цьому кал безбарвного відтінку, а сеча темного кольору, це ознака вродженого захворювання сечовивідних шляхів.
  • До семи днів жовтяниця в більшості випадків проходить сама по собі і не вимагає особливого лікування, головне – консультуватися у дитячого лікаря.